Оригінальний тур, частина 2

Родичі поїхали, а це означає, що наступила осінь. Час продовжити наші екскурсійні вишуки Одесою. Минулого разу ми гуляли популярним туристичним маршрутом

Так, а де ми зупинилися? О, так, дім молодшого брата Жозепа де Рібаса. Отож, навпроти будівлі, де мешкав Фелікс, розташований торговельний комплекс під назвою «Пасаж».

Дамська примха

Кутова будівля (на розі Дерибасівської та Преображенської) заслуговано вважається вишенькою на торті творчості архітектору Лева Влодека. За красою з ним може порівнятися лише готель «Велика Московська», яка розташована кварталом нижче. Неймовірна кількість ліпнини та скульптурних груп, та мозаїчні фризи — нехарактерні деталі для одеських будівель XIX сторіччя.

Але що ж особливого? Є дуже романтична легенда про те, ніби на відкриття саме «Пасажу» надихнула дружина власника землі, Мойсея Менделевича. Прочитавши «Дамське щастя» авторства Еміля Золя, вона так сильно забажала відкрити перший універмаг, що буквально знудила Мойсея витрати мільйон триста тисяч на будівлю «заварного тістечка». На жаль, історія приречена на сумний фінал (хочу, кому як) та Менделевич помер, навіть не встиг підрахувати прибуток від проєкту своєї дружини.

Спочатку архітектори дотримувалися стилю бароко та концепції «прикрас не буває занадто». Будинок щедро декоровано скульптурами, ліпниною, балюстрадами, балкончиками та барельєфами. Проте, не менш цікавим є й технічне оздоблення. На початку XIX сторіччя ліфт, опалення, електричне освітлення та скляний дах привертали стільки ж глядачей та роззяв, скільки й магазини з рестораном.

«Пасаж» дивовижний своїм органічним міксом зі стилей та напрямків, тут не ріже око давньоримська Фортуна з факелом і Меркурій на паровозику, або Аполлон з атрибутикою радянського робітника. В окремих фрагментах вгадуються елементи петербурзького Літнього Саду й давньогрецька в'язь меандру. Якщо коротко, то будівля можна характеризувати так: усе краще і відразу.

До речі, не всі корінні одесити донедавна знали про цілу секретну вуличку в «Пасажі». Так, будівля криє в собі безліч сюрпризів: якщо зайти з боку Дерибасівської, під приголомшливим балконом з ініціалами ММ (Мойсей Менделевич) зліва буде невеликий прохід, через нього ви й потрапите на захований від очей невеликий внутрішній дворик. У минулі часи його використовували виключно працівники готелю й ресторану. Тепер же тут лавка для художників і безліч майстерень із минулого, де можна замовити й багет для картини, і годинник полагодити, й оновити підошву на улюблених черевиках. І не так давно тут відкрився ірландський паб Fox & Pipe

«Конфектний і булочний заклад»

Через дорогу, на Преображенській, 23, зведений надзвичайно повітряний будинок. І такий він тому, що замовив його Бернгард Лібман, чиї кондитерські та хлібобулочні вироби вихваляли далеко за межами Одеси.

Тут одесити куштували кращу привезену каву та найніжніші булки під електричним світлом. Так, кафе було обладнано за останнім словом техніки того часу. Пекарня була під стать: облаштована за прикладом кращих паризьких і берлінських: дві печі обійшлися замовнику в 8000 рублів (неймовірні гроші!). До речі, саме ця кондитерська була описана в О.І.Купріна в оповіданнях «Шпаки» й «Галя Ганська», а ще в Катаєва В.П. в «Хутір у степу», й оспівана Іваном Буніним.

Будинок-корабель

Гаразд, підемо далі. Як щодо будинку з атлантами? Ні, не ми не про тих, що тримають небесне склепіння та еркер на вулиці Гоголя, у будинку № 5-7. Про інших, на тій же Преображенській, але вже на розі вулиці Пастера. Це будинок-кондитерська (справжнє солодке життя!) Дуріана. У 1833 році свої двері відкрила перша парова пекарня в Одесі. Саме тут, у протягом 8 років, відточував своє вміння Лібман перш ніж відкрити власну кондитерську. Тільки уявіть собі: виробництво було настільки потужне, що річний виторг становила 95 000 рублів!

Завдяки незвичній формі, будова отримала прізвисько «Корабель». Будинок являє собою спадщину Лева Влодека, який любив усе найдивовижніше. Біля входу відвідувачів зустрічають два атланти, терпляче підтримують еркер ось уже понад ста років. До речі, крім пекарні тут був ще й готель «Вікторія» пана Вагнера. Гості насолоджувалися кумисом і мінеральною водою, а на обід на них чекала російська, французька та польська кухня.

Ой, щось і ми зголодніли. А нумо сходім в «Компот»? Насолодимося теплим хлібом із канонічним форшмаком... І продовжимо наш похід за старовинною Одесою.